Їй всього 21. Це не багато і не мало ... У такому віці багато хто тільки починає жити, робить перші кроки в своїй самостійності. Як правило, до цього періоду, молоді люди здобувають середню вищу освіту, мріють про кар'єру, знають, ким хочуть бути ... Звичайно, все це відбувається не без підтримки батьківського плеча .... А ось років так через п'ять, більшість не проти завести сім'єю.

Але в Ані інший життєвий сценарій. Тендітна, сама майже дитина, яка не студентка, не випускниця, хоча йшла на червоний диплом, поки ще не щаслива дружина і, на жаль, не татова і не мамина улюблениця. Вона - мама, причому двох прекрасних дітей - Валерії (1,8 місяця) і Кірюші (всього 3 місяці). У неї немає батьківського гніздечка, підтримки, їй нема до кого звернутися за порадою, її мати приластилася до алкоголю, а батько живе своїм життям, де Анюті зовсім немає місця.

Любов вона знайшла під час школи, хлопець запропонував жити разом. На той час мати Ані продала квартиру, тим самим «виписала» її зі свого життя. Вона погодилася, у них незабаром народилася дочка, а за нею син. В голові з'явилося безліч сумнівів - чи зможемо ми бути хорошими батьками, чи не поспішили, як виховувати дітей, як не повторити помилки своїх батьків, де, врешті-решт, взяти кошти і прогодувати їх.

Молодий батько не міг забезпечити своїх крихіток і в розпачі відійшов в сторону, вони розійшлися. Страх не впоратися самотужки змусив Аню попросити тимчасового притулку її синові в пологовому будинку, щоб через місяць-два обов'язково його забрати, сподіваючись, що щось придумає за цей час. Тоді відділення відвідав Микола Кулеба (уповноважений Президентом України з прав дитини). Він запитав, що якщо знайдеться тимчасове житло і підтримка? Аня з надією і полегшенням зітхнула, тепер не доведеться залишати своїх малюків!». Тоді їх направили в київський Центр допомоги матерям з дітьми.
У цьому Центрі надали затишну кімнату, соціальні педагоги допомогли молодій мамі оформити документи, разом молоді мами вчилися готувати їжу, доглядати за малюками, дізнавалися особливості дитячої психології, слухали лекції про саморозвиток ...

Перша «швидка допомога» була надана Центром, Аня і дітки в безпеці, але без допомоги небайдужих людей не обійтися! Багато непокритих потреб ще залишається і мами з малюками потребують любові й турботи. Кожен, хто бажає може поділитися своїм теплом, придбати дитяче харчування, підгузки, прогулятися з малюком на вулиці та просто сказати добре слово нашим молодим мамам!

Служба порятунку дітей дякує всім волонтерам за участь, за кожну гривню, чуйність і небайдужість. Відчуваючи вашу підтримку, кожна дівчина в Центрі відчуває себе частиною нашої великої української привітної родини! Вони стають більш впевненим у своїх силах, вірять у краще, відмовляються від спадкування негативних прикладів їх батьків, старанно працюють над собою. Хапаються за всі шанси.

Анюта вже думає, що буде робити, коли її малюки підростуть, адже вона вже засвоїла навички нігтьового сервісу, любить робити манікюр і вірить, що зможе в майбутньому мати своє власну прибуткову справу та житло. Нехай все вийде!